Сайт вчителя фізики                         СЗШ № 20 ім.О.І.Стовби   м. Кам’янське

      Тестування — це спеціально розроблена науково оптимізована процедура, що дозволяє максимально об'єктивно оцінювати рівень досягнень людини (учня), виражати ці можливості кількісно.

У наш час тестування найбільш ефективна процедура атестації учнів. Подальший розвиток системи незалеж­ного тестування необхідний як для учнів, так і для вчителя. Для учнів — це об'єктивний засіб визначення рівня своїх досягнень. Для вчителів — засіб оцінки ефективності навчання, корегування процесу навчання відповідно до можливостей учнів та соціального замовлення на обсяг, зміст та якість освіти.

Усю безліч форм тестових завдань, що використовують у практиці тестування, можна звести до чотирьох форм, які виділені В. В. Аванесовим (1998):       

• завдання закритої форми:

• з вибором однієї правильної відповіді

Ці завдання можна поділити на такі види: завдання з двома, трьома, чотирма, п'ятьма та більшою кількістю відповідей. Чим більше варіантів відповідей, тим менше можливість вгадування. Наприклад, коли відповідей 4, то можливість угадування 25 %.

Завдання з вибором однієї відповіді з двох можливих у практиці тестування використовують для експрес-діагностики рівня підготовки учнів до уроку, для пе­ріодичного тестування, наприклад, раз на місяць, для моніторингу знань учнів, для самоконтролю учнів тощо. Завдання з двома відповідями допомагають з'ясувати чи оволоділи учні знаннями, чи вивчили поняття, чи можуть відрізнити правильні твердження від хибних.

Тестові завдання можна поділити на:

• текстові, де вся необхідна інформація для розв'язування знаходиться в тексті;
• ілюстративні, де всю необхідну інформацію для розв'язування можна отримати, аналізуючи інфор­мацію, що знаходиться в таблицях, графіках, схемах, рисунку;
• комбіновані — тести, що складаються з текстової та ілюстративної інформації, що доповнює одна одну.

Тестові завдання включають у себе завдання, що вима­гають розуміння прочитаного, знання теорії, формул, одиниць вимірювання, роботу з приладами, розв'язування графічних та розрахункових задач.

• з вибором кількох правильних відповідей
• з вибором найбільш правильної відповіді

• завдання відкритої форми:

• завдання на заповнення пропусків, завершення ре­чення, підстановку

Під час конструювання завдання на заповнення про­пусків необхідно всі твердження робити по можливості короткими, учень повинен додавати якомога менше слів, і слово, що дописується, краще ставити ближче до кінця завдання. За допомогою завдань відкритої форми переві­ряються знання визначень, понять, формул, властивостей, ознак, причинно-наслідкових відношень.

• завдання на розрахунки та вибір правильної відпо­віді
• завдання на складання чи розрахунок відповіді

• завдання на встановлення відповідності:

• завдання на встановлення відповідності між елемен­тами двох множин

У завданнях на встановлення відповідності необхідно для кожного з елементів одного стовпчика вказати від­повідний елемент другого. Заголовок кожного стовпчика відноситься до всіх елементів відповідної множини. На кожен елемент зліва повинен знайтись хоч один елемент справа, а кожному елементу справа повинен відповідати тільки один елемент зліва.

• завдання на встановлення правильної послідовності:

• завдання на встановлення правильного розташування запропонованих елементів

Такі завдання застосовують, як правило, для перевірки алгоритмів різних дій, слів у означенні, ходу процесів та операцій. Вони допомагають формувати в учнів ал­горитмічне мислення, знання та вміння. До таких завдань учневі додають інструкції для виконання.

Усі завдання, з яких складається тест, повинні бути не­залежними один від одного, тобто імовірність відповіді на одне завдання тесту не може залежати від відповіді на інше завдання.

• завдання на ранжування запропонованих елемен­тів

Усі тести можна класифікувати за часом проведення, конструкцією та призначенням.

• За часом проведення:

• вхідний/попередній: на початку вивчення дисципліни, лекції, семінару тощо;
• поточний: протягом вивчення дисципліни, семестру, лекції, семінару тощо;
• вихідний/підсумковий: наприкінці вивчення дисци­пліни, семестру, лекції тощо.

• За конструкцією:

• однорідний — текстові завдання однакової склад­ності;
• наростаючий — текстові завдання розташовані по мірі збільшення їхньої складності;
• адаптивний — текстові завдання, що відповідають рівню підготовленості учнів.

Наприклад, у роботі А. Дистерверга «Дидактичні правила» (Київ, 1870) можна прочитати такі слова: «Викладай сообразно природі... Навчай без пробі­лів... Починай викладання з того, на чому зупинився учень... Перше, ніж починати викладати, досліди вихідну точку... Без знання того, на чому зупинився учень, неможливо порядно навчити його». Тобто, інформованість вчителя про реальні знання учнів та їхні психологічні особливості є підґрунтям для складання адаптивних тестів.

• За призначенням:

• гомогенні (атестаційні, критеріально-орієнтовані) — для вимірювання знань з однієї навчальної дисци­пліни.

Наприклад, у фізичних розрахунках використову­ється чимало математичних знань, і тому в систему фізичного знання обов'язково включаються та мате­матика, що використовується під час розв'язування фізичних задач. Помилка в математичних розрахунках призводить до неправильних відповідей на завдання тесту з фізики. Бал знижується з фізики, хоча по­милки були допущені з математики. Коли тест буде мати багато завдань, для розв'язування яких треба не скільки знання з фізики, скільки вміння робити складні математичні розрахунки, то це є прикладом неточно визначеного змісту тесту з фізики. Чим менше перетинається знання однієї дисципліни зі знаннями другої, тим краще в тесті виражається зміст самої дисципліни.

• гетерогенні — для вимірювання знань з кількох на­вчальних дисциплін.
• інтегровані (профорієнтаційні) — призначений для конкретних професій. Під час виконання такого тесту треба виконувати завдання, що моделюють професіональну діяльність.

Також за призначенням можна виділити такі тести, як прогнозуючі, класифікуючі, контролюючі та навчаючі.

До композиції тестових завдань ставляться такі фор­мальні вимоги:

• лаконічність: мінімальний обсяг інформації без втрати смислу;
• правильність вибору форми;
• логічна форма висловлювань;
• однаковість правил оцінки відповідей;
• наявність місця для відповіді, для завдань закритої та відкритої форми;
• правильність розташування елементів завдань;
• адекватність інструкції формі та змісту завдань.