Інтелектуальний розвиток - важлива сторона діяльності закладів освіти. Перед людиною постійно виникають проблеми, труднощі, несподіванки. Це означає, що в світі є багато невідомого. Для цього необхідне більш глибоке пізнання світу, відкриття в ньому нових процесів, властивостей і взаємовідносин людей і речей. Формування культури інтелектуальної діяльності учнів завжди було й залишається одним із основних загальноосвітніх і виховних завдань
Розвиток суспільства, зміни в соціальній, інформаційній, технологічній сферах не могли не призвести до становлення такого типу культури, для якого однобічне розуміння освіти втрачає свою ефективність.
Практика розв’язування життєвих проблем – це не тільки найкращий спосіб підвищення творчих здібностей учнів, але й можливість знати «свою» нішу в цьому складному світі.
Навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто надати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати рівень «компетенції». Під компетенцією розуміють набор знань, умінь і навичок, що набувають у процесі навчання. За визначенням Міжнародного департаменту стандартів навчання, компетентності визначаються як спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання, роботу. Це поняття включає повний набір знань і навичок, що дають змогу ефективно працювати в певній сфері. Компетентність, таким чином, постає як складний синтез когнітивного, предметно-практичного й особистісного досвіду.
Компетентність, як властивість індивіда, існує в різних формах: у якості ступеня вміння, способу особистісної самореалізації(звичка, спосіб життєдіяльності, захоплення), підсумку саморозвитку індивіда або форми вияву його здібностей.
Природа компетентності полягає в тому, що вона, являючись продуктом навчання, не прямо витікає з нього, а є слідством саморозвитку, самоорганізації, діяльності особистісного досвіду. Компетентність – це спосіб здобування знань, вмінь, освіченості та усвідомлення власної значимості.
Специфіка компетентнісного навчання в тому, що засвоюється не «готове знання», яке було запропоноване учителем до засвоєння, а досліджуються умови походження даного «знання».
Компетентнісний підхід потребує поетапного втілення та передбачає формування таких загально навчальних компетенцій у учнів, як:
- виділення основного змісту прочитаного або почутого;
- точне формулювання думок, побудова оригінальних висловлювань з заданого питання або теми;
- дослідження різноманітних варіантів розв’язування задач, вибір найкращого, враховуючи різні критерії;
- співробітництво з іншими учнями та вчителями під час виконання спільного завдання;
- планування дій і розрахунок часу;
- об’єктивна оцінка результатів своєї діяльності
Аналіз особливостей змісту курсу фізики, можливостей учнів, рівня їхнього розвитку дозволяє виділити найбільш актуальні компетенції: навчально-пізнавальна(визначення мети та порядку роботи, самостійне планування навчальної діяльності, встановлення зв’язків між окремими об’єктами, здійснювати самоконтроль), інформаційна(самостійно шукати, аналізувати, відбирати інформацію, перетворювати, зберігати та передавати її), комунікативна(співпрацювати, надавати допомогу іншим, брати участь у роботі команди, обмінюватись досвідом), компетенція особистісного самовдосконалення(аналізувати свої досягнення та помилки, визначати проблеми та труднощі, здійснювати взаємну допомогу і підтримку в складних ситуаціях, критично оцінювати результати своєї діяльності).
Для зрозуміння цих задач можна навести знайомий багатьом вчителям метод розв’язування задач у групах. Спільною працею в групах можна зацікавити слабких учнів, підвищити їхній інтерес до предмету і стимулювати учнів, які мають достатній і високий рівень навчальних досягнень, до самоствердження.
Реалізації компетентнісного підходу в системі освіти дозволяє вивчати проблему якісного навчання дітей. Для цього необхідна глибока модернізація теоретичних основ конструювання освітніх систем з метою створення інформаційної, науково-методичної бази та системи підготовки кадрів, формування нового педагогічного мислення у суспільстві.
Крім навчання за новими інтерактивними технологіями, необхідно розробити методику контролю за інтелектуальним розвитком та інтелектуальними вміннями учнів. Допомогти дітям виявити рівень власних знань не тільки з окремих предметів, але й розширити межі і власного світогляду взагалі. Діяльність учителя щодо формування компетентностей учня, полягає в залученні школярів до різних конкурсів, підготовки і участі у брейн-рингаг, вечорів з фізики, різних розвивальних ігор у позаурочний час, проведенні інтерактивних Міжнародних і Всеукраїнських конкурсах з природознавства, математики, фізики.
Таким чином, теорію формування компетентної особистості необхідно розвивати, проводити практичні тренінги для того, щоб у суспільстві сформувалось нове ставлення до учня, як до розвинутої особистості з певними навичками компетентності.
| 