Один із принципів розвиваючого навчання — принцип активності та свідомості. Учень може бути активним, якщо усвідомлює мету навчання, його необхідність, якщо кожна його дія є усвідомленою та зрозумілою.
Обов'язковою умовою створення розвиваючого середовища на уроці є етап рефлексії. Слово рефлексія походить від латинського «reflexio»— звернення назад. Словник іноземних слів визначає рефлексію як роздум про свій внутрішній стан, самопізнання. Тлумачний словник російської мови трактує рефлексію як самоаналіз. У сучасній педагогіці під рефлексією розуміють самоаналіз діяльності та її результатів.
Рефлексія може здійснюватися не лише наприкінці уроку, як це прийнято вважати, але й на будь-якому його етапі. Рефлексія спрямована на усвідомлення пройденого шляху, на збирання до спільної скарбнички усвідомленого, обдуманого, зрозумілого кожним. Її мета не просто піти з уроку із зафіксованим результатом, а побудувати смисловий ланцюжок, порівняти способи й методи, застосовані іншими, із власними.
Виходячи з функцій рефлексії, пропонується така класифікація:
- рефлексія настрою та емоційного стану;
- рефлексія діяльності;
- рефлексія змісту навчального матеріалу.
Для вибору того чи іншого виду рефлексії слід враховувати:
- мету заняття;
- зміст і складність навчального матеріалу;
- тип заняття;
- способи та методи навчання;
- вікові й психологічні особливості учнів.
Проведення рефлексії настрою та емоційного фону доцільне на початку уроку з метою встановлення емоційного контакту з групою та наприкінці діяльності. Розглянемо деякі прийоми роботи, які я використовую в своїй педагогічній діяльності.
- Застосовую картки із зображенням осіб (учні на аркушиках замальовують свій настрій (малюють смайлики) на початку уроку та наприкінці).
- Використовую також колірне зображення настрою, емоційно-художнє оформлення за допомогою кольорових смужок Люшера. На кожній парті в учнів лежать кольорові смужки, вони вибирають будь-яку з них і приклеюють її до зошита. Можна скласти колірне панно настрою учнів на початку уроку та порівняти його зі складеним наприкінці уроку. Відомо, якому настрою відповідає який колір:
- червоний — захоплений;
- оранжевий — радісний, теплий;
- жовтий — світлий, приємний;
- зелений — спокійний;
- синій — незадоволений, сумний;
- фіолетовий — тривожний, напружений;
- чорний — занепад, смуток.
- Сучасні технології передбачають, що учень повинен не лише усвідомити зміст матеріалу, але й осмислити способи та прийоми своєї роботи, уміти обрати найбільш раціональні. Що я робив? З якою метою? Чому я це роблю так? Який результат я отримав? Який варіант кращий? — ось ті питання, які ставлять собі учні, які володіють рефлексією, тобто які вміють усвідомлювати свою діяльність. Рефлексія діяльності дає можливість осмислення способів і прийомів роботи з навчальним матеріалом, пошуку найбільш раціональних. Цей вид рефлексії застосовують на етапі перевірки домашнього завдання, захисту проектних робіт. Застосування цього виду рефлексії наприкінці уроку дає можливість оцінити активність кожного учня на різних етапах уроку, використовуючи, наприклад, прийом «сходів успіху». Самооцінка активності на кожному етапі уроку: від "Я нічого не знаю, не вмію" до "Я все знаю, все вмію — УСПІХ."
Найголовніше — допомогти учневі переосмислити свій неуспіх, знайти його причину з позиції: «неуспіх — випадковий, успіх — закономірний». Важливо переорієнтовувати з песимістичної оцінки подій на оптимістичну. Доцільно на етапі рефлексії ще раз пригадати й акцентувати увагу учнів на ефективності роботи з використанням алгоритму, тобто в певній послідовності. Наприклад, на завершальних етапах вивчення теми (проблеми) учні, працюючи над проектом, отримують пам'ятки з вказівками або порадник, де детально описані дії.
Під час організації дискусії на уроці пропоную учням правила ведення дискусії, які допомагають розв'язувати як виховні завдання (формування комунікативної та дискусійної культури), так служать і вербальним матеріалом для учнів на етапі рефлексії:
- Я критикую ідеї, а не людей.
- Моя мета не в тому, щоб перемогти, а в тому, щоб дійти якнайкращого рішення.
- Я вислухаю міркування кожного, навіть якщо я сам не згоден.
- Я прагну осмислити й зрозуміти обидва погляди на проблему.
- Я змінюю власну точку зору, коли факти дають для цього чітку підставу.
Все, що робиться на уроці з організації діяльності рефлексії — не самоціль, а підготовка в свідомій внутрішній рефлексії розвитку дуже важливих якостей сучасної особистості: самостійності, заповзятливості та конкурентоспроможності.
Самостійність: не вчитель відповідає за учня, а учень аналізує, усвідомлює свої можливості, сам робить свій вибір, визначає міру активності та відповідальності в своїй діяльності.
Заповзятливість: учень усвідомлює, що він може зробити тут і зараз, щоб стало краще. У разі помилки або . невдачі не зневірюється, а оцінює ситуацію і, виходячи з нових умов, ставить перед собою нову мету й завдання та успішно розв'язує їх.
Конкурентоспроможність: уміє робити щось краще за інших, діє в будь-яких ситуаціях ефективніше.
Проте, процес рефлексії має бути багатогранним, оскільки оцінювання повинне проводитися не лише учнем, але й оточуючими. Таким чином, рефлексія на уроці — це спільна діяльність учнів і вчителя, що дозволяє удосконалювати навчальний процес, орієнтуючись на особистість кожного учня.
Ми з вами добре знаємо, що будь-яка людина з радістю робить те, що у неї добре виходить. Але будь-яка діяльність починається з подолання труднощів. У людей рефлексій дорога від перших труднощів до перших успіхів значно коротша. У нашій професії вчителя немає межі досконалості. Те, що ще вчора видавалося єдино можливим, сьогодні здається застарілим. З'являються нові ідеї та бажання щось змінити. І будь-який творчо працюючий учитель перебуває в постійному пошуку.
Все, що ми робимо зараз,— це не самоціль, серйозна підготовка до постійної внутрішньої рефлексії. Давайте повернемося до питань рефлексій і поставимо їх собі:
- Що я роблю?
- З якою метою?
- Які результати моєї діяльності?
- Як я цього досяг?
- Чи можна робити краще?
- Що я робитиму далі?
Поки вчитель ставить собі ці запитання — він розвивається. Як тільки він починає задовольнятися досягнутим — припиняється його професійне зростання.
Безумовно, рефлексія є обов'язковою умовою саморозвитку вчителя.
| 