Дослідження, проведені науковцями, виявили, що тільки 4-7% учнів старших класів зберігають зацікавленість до навчання. На жаль, це відчувається і в повсякденній роботі з учнями. А в сучасному світі, в якому людина повинна вчитися все своє життя, ця проблема стає нагальною для суспільства. Причому вона породжує низку інших проблем, зокрема:
- посилюється репресивна насильницька складова навчального процесу, що викликає ще більшу відчуженість і агресивність;
- руйнуються особистісні якості людини та її творчий потенціал.
У програмах розвитку освіти в Україні визначено, що випускник сучасної школи повинен гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які швидко змінюються, вміти самостійно набувати нові знання і вміло їх використовувати на практиці, критично мислити, вміти бачити проблеми, які виникають у реальному житті, та шукати раціональні шляхи їх розв'язання, творчо мислити і генерувати нові ідеї, аналізувати й висувати гіпотезу щодо розв'язання проблем, установлювати статистичні закономірності й робити аргументовані висновки тощо.
Зрозуміло, що цього навчитися набагато складніше, ніж навчитися читати, писати, рахувати та засвоювати суму знань з різних предметів.
Сучасне суспільство зацікавлене в такому випускникові, який думає самостійно та вирішує різні проблеми (тобто застосовує знання для їх розв'язання), володіє технологічним, цілісним, комунікативним мисленням.
Не останню, а точніше, провідну роль у цьому відіграють інноваційні педагогічні технології, в тому числі і метод проблемного навчання, завдяки якому можна створювати умови для підвищення пізнавальної активності учнів за рахунок соціально-орієнтованої її складової.
Досягти потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку особистості неможливо без систематичної самостійної праці, підготовка до якої закладається ще в шкільному віці. Саме завдяки методу проблемного навчання створюються педагогічні, дидактичні умови для виявлення індивідуальності кожної дитини (здібності), формування й розвитку її інтелекту і характеру водночас. Усе це сприяє усвідомленому й глибокому засвоєнню знань, набуттю досвіду, самостійності у розв'язанні власних проблем.
Ідея проблемного навчання не нова. Вона тісно пов'язана з проблемою розвитку пізнавальної активності та самостійності учнів і не раз висувалася життям.
Ушинський К.Д., звертаючись до вчителів, писав: «Вчителі повинні постійно пам'ятати, що учневі треба передати не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здібності самостійно, без учителя, здобувати нові знання. Володіючи такою розумовою силою, вилучаючи скрізь корисне, людина буде вчитися все життя».
Толстой Л.М. зазначав: «Якщо учень в школі сам не навчився нічого творити, то в житті він завжди буде тільки наслідувати».
У навчальному процесі під час вивчення фізики проблемне навчання представлено як проблемна ситуація, утруднення, шляхи подолання якої учневі невідомі.
Проблемна ситуація активізує мислення, стимулює пошукову пізнавальну діяльність учня. Саме ця ідея притаманна методу проблемного навчання і є не тільки привабливою, вона перш за все спрямовується на вирішення актуальних освітянських завдань.
Визначене Махмутовим М.І. проблемне навчання як методична система, що включає особливе поєднання різних прийомів і методів навчання, дозволяє адаптувати дидактичні вимоги проблемного навчання традиційної системи.
Створення проблемних ситуацій та управління діяльністю учнів щодо самостійного розв'язання навчальних проблем складають сутність проблемного навчання. На уроках фізики в основу проблемних ситуацій покладено ті фізичні явища, факти і причинно-наслідкові зв'язки, які існують між ними і які необхідно опанувати (усвідомлено сприймати) на уроці. Учням вони пропонуються з метою викликати в них усвідомлення практичної значущості, неочікуваних зв'язків, загадковості, а головне — суперечності, що й покладена в основу проблеми.
Важливим аспектом в реалізації даного методу навчання я вважаю розв'язання тієї чи іншої задачі шляхом узгодження її з життєвою необхідністю, науковою, технічною і виробничою задачею, що випливають із об'єктивної логіки предмета і життя.
Якщо навчальна проблема природним шляхом пов'язана з матеріалом, який вивчається, то учневі стає зрозумілим, що знання є невід'ємною частиною існування людини і, зокрема, його особисто.
Зрозуміло, що проблеми повинні бути посильними, інакше вони не спрацьовують на зацікавленість, навпаки, учні намагаються їх просто обійти.
Формулюючи проблеми, проблемні питання, слід звертати увагу на те, щоб вони спиралися і на досвід, і на знання, які вже має дитина, та спрямовувати її думку в русло знань, які потрібні для розв'язання проблеми.
Важливим є те, що питання повинні мати логічний зв'язок з раніше вивченим матеріалом. А основним своїм змістом проблема має задавати напрям пізнавального пошуку, шляхів її розв'язання.
Щоб пізнавальна задача зацікавила учнів, під час постановки навчальних проблем бажано використовувати елементи новизни, цікавості.
Щоб учень виявляв інтерес до цікавого матеріалу, необхідно звертати увагу на постановку питання. Це досягається шляхом проведення цікавих дослідів, повідомлення учням фактів, що вражають своєю несподіваністю.
Шляхи і засоби створення проблемних ситуацій на уроках фізики
Проблемні ситуації, що створюються на уроках, підпорядковані таким дидактичним цілям:
- актуалізація уваги учня на навчальному матеріалі, що вивчається, і збудження в нього пізнавального інтересу;
- постановка перед учнем ситуації пізнавального утруднення, що посильне учневі для його усунення, активізації його розумової діяльності;
- надання учневі допомоги у вирішенні ситуації, що склалася шляхом алгоритмізації пошуку шляхів виходу з даного утруднення.
Зміст і характер матеріалу, що вивчається на уроках фізики, передбачає достатній арсенал прийомів для створення проблемних ситуацій.
Готуючи питання проблемного характеру, слід дотримуватися таких вимог:
- орієнтувати школярів на висловлення власної думки, міркувань, припущень;
- домагатися самостійних відповідей, використовуючи вивчений матеріал або спираючись на знайомий матеріал;
- схиляти учнів до аналізу дослідів, порівнянь, зіставлень, розкриття зв'язків, висновків і узагальнень.
Така постановка питання створює проблемну ситуацію. Учні під керівництвом учителя або самостійно аналізують раніше опанований навчальний матеріал, відшукують відповіді для розв'язання поставленої проблеми та формулюють обґрунтовані висновки.
Дотримання принципу опори на життєвий досвід дитини дозволяє учневі в процесі власної діяльності, знаходити шляхи розв'язання проблеми.
Історичні матеріали з фізики є невичерпним джерелом для створення проблемних ситуацій. Вдало підібрані історичні факти цінні на уроках тим, що саме вони формують світогляд у дітей, сприяють розвитку зацікавленості до фізики.
Для створення проблемної ситуації можна використати уривки з науково-популярної літератури, між предметні зв'язки з географією, біологією, хімією, математикою, природознавством, інформатикою і т.д.
Демонстраційний експеримент, що містить пізнавальні можливості, є потужним засобом впливу на підвищення пізнавальної активності учнів, у тому числі й на створення проблемної ситуації. Іншими словами, демонстраційний експеримент є і змістом предмета фізики, і методом. Проблемна ситуація, яка створюється за допомогою експерименту, сприяє підвищенню активності розумової діяльності учнів. Тому дану можливість використовують для того, щоб розв'язання проблеми набувало дослідницького характеру.
Виконання завдань дослідницького характеру в процесі проблемного навчання забезпечує формування в учнів дослідницьких умінь і навичок.
Проблемні ситуації можуть створюватися й на основі екранних посібників за таких умов:
- під час постановки проблеми відсутні натуральні об'єкти або вони віддалені чи дуже великі;
- коли треба оживити життєвий досвід дитини, для конкретизації й актуалізації досвіду, який вони мають.
Вислуховуються пропозиції учнів, після чого демонструється кадр і відбувається подальше обговорення питання.
Питання організації проблемних уроків з фізики
Проблемні заняття потребують дотримання специфічної структури. Щоб досягти успіху на такому уроці, суттєве значення має знання його структури.
Виходячи із аналізу педагогічної літератури структуру комбінованого уроку за проблемним навчанням можна представити так:
І етап — актуалізація знань;
II етап — створення проблемної ситуації;
III етап — висування учнями пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування, вибір однієї з гіпотез для перевірки, розробка шляхів для перевірки гіпотез;
IV етап — розв'язання проблеми: експериментально, теоретично;
V етап — робота з отриманими результатами, підготовка висновків;
VI етап — перевірка розв'язання проблеми за нових умов;
VII етап — розв'язання задач, вправ, домашнє завдання.
Підготовка вчителя до проблемного уроку включає в себе виконання таких завдань.
- Визначення обсягу знань, які необхідно опанувати, і встановлення взаємозв'язку з попереднім.
- Визначення можливостей нової теми для проблемного навчання, формулювання мети і задач такого уроку.
- Підготовка навчального матеріалу для викладання учням, використовуючи підручник, наукові журнали, методичні рекомендації та інші джерела.
- Встановлення між предметних зв'язків під час вивчення нового навчального матеріалу.
- З'ясування життєвого досвіду учнів, зв'язків навчального матеріалу з їх працею.
- Виявлення суперечностей, які містяться в навчальному матеріалі, невідповідність відомих і невідомих знань.
- Виявлення навчальних проблем у навчальному матеріалі, можливостей для створення та конструювання проблемних ситуацій.
- Уточнення дидактичної мети уроків, методів викладання й навчання, рівнів проблемності уроку.
- Розподіл навчального матеріалу на логічно пов'язані теми.
- Визначення джерел, прийомів, створення проблемних ситуацій.
- Передбачення можливих варіантів пропозицій і гіпотез учнів, труднощів під час розв'язання проблеми.
- Підбір прийомів і методів розв'язання проблеми, засобів залучення учнів до визначення проблеми.
- Визначення записів, замальовок, які повинні виконуватися учнями на дошці і в зошитах.
- Підбір матеріалу для закріплення, відпрацювання навичок, умінь.
- Підбір матеріалу для домашнього завдання.
Окрім поурочних планів, одним із важливих умов підвищення ефективності проблемних уроків є тематичне планування.
Саме за допомогою тематичного планування можна проектувати місце проблемних уроків наперед і тим самим управляти цим процесом.
Добре продуманий тематичний план дозволяє також ураховувати внутрішньо предметні зв'язки, використання різних джерел інформації, наочності, життєвого досвіду дитини.
Системне використання проблемного методу навчання під час вивчення фізики показує, що учні набувають навичок:
- самостійно приймати рішення та їх виконувати;
- підбирати аргументи, відстоюючи свою позицію;
- виділяти з матеріалу головне, корисне, цікаве, другорядне.
Ті учні, які раніше були пасивними і мали невисокі навчальні досягнення, стають більш активними на уроці, а власне опанування фізики — цікавим, більш зрозумілим і доступним.
| 